Зимова пригода - це щось неймовірне. Це щось, що залишається в спогадах як найяскравіші миті у житті. Все довкола дарує нам незабутні миті натхнення і заохочує нас до нових починань. І класно, коли ти це все переживаєш, але ще краще переживати це із близькими тобі людьми. А ще краще переживати цю радість із тими, в кого ти вкладаєш свій час, і сили, і бажання, і навіть самого себе.
Щодо громади із Городка, то у них був свій рахунок щодо табору. Оскільки вони влітку нікуди не виїхали, бажання примножувалося із геометричною прогресією. Ну не можуть вовченята та й нікуди не поїхати. Адже для цього й вони приходять до нас, готуються, щоб все, що черпають впродовж збірок, впроваджувати у життя. Тож коли їм було повідомлено про табір, який буде взимку - їх це не злякало, як злякало Акелу. І бажання їх було величезним. Тож поїхали.
Підготовка відбувалася доволі неочікувано, хоч і сплановано. Неочікувано - через те, що ніхто не знав, яка буде погода. А везти дітей кудись у час, коли паде дощ та болото - не надто приємна перспектива. Але наші прохання були почуті і якраз за день до виїзду випав той неймовірний лапатий сніг, та покрив усе білою ковдрою. Тож вихідні 9-11 лютого обіцяли бути морозними та сніжними. І цей момент, коли в четвер навіть із дому не хотілося виходити, то вже в п’ятницю природа сама манила до себе.
Враховуючи участь у таборі лише двох громад, вдалося все продумати до дрібниць. Принаймні ми так гадали. Враховуючи наш невеликий досвід організації таборів, ми були переконані, що все вже позаду, що все найголовніше пройдено, а табір головне підготувати. Провести ми завше зможемо.
І загалом ми не помилилися. Принаймні так хочеться вважати.
Усі дітлахи побачили все, що було у нас в програмі. Ми були максимально продуктивними. Ми обійшли Золочівський замок вздовж і впоперек. Пройшли усіма шляхами, можливими і неможливими до нього, особливо коли дорогу до нього замело снігом. Ми побачили неймовірну експозицію цього останнього із могікан. Після Золочева, нас чекала ще одна перлина Львівщини - Підгірці. Це унікальне село, яке має так багато чого показати кожному, хто завітає. І ми спробували усе це отримати. Зробили все із запланованого, ба навіть більше. Ми провели один із майстер-класів по виготовленню масок, щоб в майбутньому бути готовими до експресій. Почули науку отця, який люб’язно погодився пояснити дітям таке непросте питання щодо тайни Сповіді. Ми допомогли отцям у прибиранні монастиря, адже їх там всього шестеро, а нас же багато.
Підгорецький замок - неймовірне місце із чудовою атмосферою, а особливо коли йде мова про катання. На санках не катався лише лінивий. Краєвид із тераси відкривається просто чудовий, і море захоплення та задоволення для дітей. Екскурсії, молитви, навчання, майстер-класи, “додаткові заняття” - все це дозволило промайнути тим трьом дням як миті, принаймні нам, акелам, так видалося.
А що найголовніше - ми побачили, що все, що ми робимо - воно не йде дарма. Принаймні ми так віримо. І будемо вірити, допоки кожен із цих дітей приходитиме до нас та заряджатиме до нових і нових звершень. Ми ж у свою чергу маємо їх також надихати!
Андрій Легедза (Городок)