Днями завершилось шалене таборування скауток під назвою “Перезавантаження_20”, адже цього року асоціація святкує саме 20й ювілей служіння в Україні. Провідним завданням було пізнати, що ліс краще Інтернету, страви, приготовані на вогні, можуть бути не лише смачними, але й красивими, як в Інстаграмі. Ватри і непідробна щирість вартісніші всіх івентів Фейсбуку. В цьому нам допомагав Господь, вічноприсутній з нами в щоденному Причасті.
“Такі втомлені, але такі щасливі та повні вражень очі. Чим є для мене скаутсво? Це школа життя, так так саме школа життя. Як кажуть в народі, коли вчать дітей плавати та кидають у воду: “Хочеш жити - пливи”.
Так само тут: в тебе не буде нормальної роботи, якщо ти не організуєш гурток. Ти не будеш їсти, якщо не розпалиш вогню і все одно, що дощ не припиняється. Тобі не буде де сховатись, якщо ти не натягнеш тент та не поставиш і обкопаєш намета. В тебе буде безлад на подвір’ї, допоки ти не сплетеш піонірки. І наостанок - в тебе не буде купи вражень та досвіду, якщо ти вирішиш залишитись вдома. Не бійся йти назустріч пригодам, навіть коли прогноз показує далеко не ідеальну погоду, адже серце завжди покаже правильний шлях.
Долати кілометри заради того, щоб побачити таких потрібних тобі людей. Чекати місяцями, щоб прожити 2 тижні в наметах. Сподіватись на кращу погоду, бачивши поганий прогноз. Любити комарів, кліщів та мурах, бо вони - частина твого скаутського життя. Сумувати за лісом, дощем та гуртком в дощовичках, приїхавши додому. Так щиро радіти перемозі (особливо по телефону, бо мусила поїхати на день раніше). Врешті-решт чекати наступного табору, знаючи, що перед ним в тебе ЗНО.
Долати, чекати, надіятися, любити, сумувати, радіти - ось складники мого життя, без яких я - не я.”
Софія Нагайло, гурток Пантера.
“Пірамідка з людей? Розпалити вогонь в дощ (такого не було)? Жити в палатці з жуками? Зрозуміти, що відповіді інколи бувають елементарними? Іти по селу, так що люди самі даватимуть тобі їжу =)? Іти в гайк з величезною радістю, тіки тому, що ти зможеш помитись? 11 людей в “Жигулі”?
Ну що ж, скаутки, зрозуміли. що тільки обраним це під силу? Ми обрані для цього”
Віка Ячинова, гурток Вовчиця
Окрема подяка всім провідникам, які віддали частинку себе для організації такої пригоди!