Коли ви хочете щось змінити чи зробити - то робіть. Не потрібно чекати. Не вмієте - то вчіться ! От і я, багато чого не вмів і не вмію, але життя дарує нам можливості. Цього разу випала нагода відвідати курси для акел “Джунглі”.
Маленька передісторія до них - то в цьому навчанню ми проходили все те, чого згодом навчатимемо самі. Оскільки я багато чого не знав, для мене було море нових відкриттів, як у малої дитини чи вовченяти, коли вона пізнає світ довкола. Було все - направду. А почалося із від’їзду із Львова.
Самі навчання - це було щось. Це те, що завше манило у скаутингу. Дух пригоди. Дух неймовірних знайомств. Дух спільності. Та дух смачної їжі. Наша Чорна шістка (зграя) готувала смачно і ситно, однак соус “Карбонара” був найкращим. Було багато лекцій, щодень навчання, щодень практика, щодень щось нове. Організатори зробили все, щоб ми були задоволені та навчені - і ми були. Також неймовірних зусиль доклали до проведення навчання асистенти, за що їм неймовірна вдячність.
Робота на всі івенти у шістці, а особливо нашій - відбувалася чудово, попри розбіжності у мовах. Словацька, польська, українська - були чимось єдиним.
Саме тут я вперше взяв участь у месі, яка провадилася латиницею і тут я зрозумів, що не даремно вчив латинь аж цілий семестр. Однак найбільше, що запам’яталося - це спів французькою. Вона таки прекрасна=)
Цілих 10 днів пригоди, 10 днів натхнення, 10 днів незабутніх. Однак є у мене такий фарт, що не все у мене “просто” завершується. І я дякую за це Богу. Бо ще багато чого відбулося попереду. В мене було велике бажання, ще таки прогулятися Варшавою і дякую вам усі, хто був зі мною там, і погодилися розділити мою опінію. Знаєте, зазвичай, ті хто у скаутингу - то люди, що завше готові. Тому, на щастя, довго навіть переконувати і не треба було=)
Але до Варшави був ще цілий день. І питання житла постало таки, бо ми це не передбачили. Але вирішилося воно швидко і щасливо. Нас прийняла неймовірна, щира та позитивна сім’я Synajewskі. Ми завше пам’ятатимемо. Принаймні я. А ще був спільний вечір та спільна ватра - із морем пісень, вже навіть тоді, коли звалювався і хотів спати. Але гітара та пісні - круто. А ще місто - коли ти попадаєш із приємною компанію на море зустрічей - це лиш робить день більш незабутнім. Як концерт класичної музики посеред парку.
А потім була Варшава, із музеєм “Варшавського повстання”, із морем українців у ній, але це вже інша історія. Нам же залишається ділитися тим досвідом, який ми здобули на курсах, працювати, щоб щось, та таки змінити у нашій спільній Батьківщині.
Тож можна лиш подякувати Богу за можливості та вам усім за спільну подорож, яку нам ще потрібно буде пройти.
Андрій Легедза, Городок